Наш Фонд підтримує різні бізнеси та різні потреби бізнесу, зокрема генератором ми допомогти релокованому з Харкова до Івано-Франківська магазину одягу CRYZA. Ми поспілкувалися із співзасновницею цього бренду Вікторією Івановою.
Гасло вашого бренду “Гуманістичний підхід до одягу та взагалі”. Що ви вкладаєте у це поняття?
Для нас одяг це функціональність та базовість, коли він робить життя людини зручним (гріє коли холодно, не заважає рухам, довго служить, бо тканина якісна в тд), це лаконічний одяг, який є доповненням до людини, а не навпаки. Ми також за розумне споживання, тому намагаємося зменшити обсяги залишків та працюємо над проєктом, який допоможе взагалі їх позбутися.
Як давно існує ваш бренд, і які ключові етапи становлення ви б відзначили?
Наше швейне виробництво це сімейна справа, його заснував мій чоловік і його мама, а після декрету я доєдналася. Дев’ять років назад виробництво працювали з іншими брендами, розробляли моделі і виготовляли на замовлення. Коли почався карантин, обсяг замовлень зменшився і ми зрозуміли, що це час для нашого бренду, ми почали експериментувати з моделями. До цього, шили для себе, потім для друзів, а коли створювали свій бренд з’явилася назва Cryza (криза українською), але ми не вкладаємо негативний сенс у це слово, бо це частина життя, це точка росту та змін, це те, що відчувають всі і для кожного це своє. Ми відкрили маленький магазин у Харкові, там продавались наші речі, з’явилось коло людей, яким подобався одяг і були близькі наші цінності. Через базовість наших моделей, до нас почали звертатися за виготовленням мерч-одягу для компаній, музичних гуртів, фестивалів, і ми створили окремий напрямок — емпатичний мерч. Ми так називаємо, бо нам важливо при створенні таких замовлень знайти цікаве рішення, яке потім носять з задоволенням, а не ставляться до такого одягу, як просто одяг з лого.
З яким виробом найчастіше асоціюють/впізнають CRYZA?
Скоріш за все це наші теплі худі, футболки оверсайз та, так звані, футболки кімоно. Навіть була історія, коли дві дівчата у Польщі зрозуміли, що вони обидві з Харкова, саме по нашим худі, це було вже після початку війни.
Як ви пройшли етап релокації, з якими найбільшими труднощами зіштовхнулися?
Все відбувалося як одна спільна дія, прийняли рішення і почали. На той момент чоловік лишив мене з сином у Франківську, і повернувся у Харків та почав роботу. Це було весною, у травні, а на початку серпня ми прийняли рішення перевозити обладнання, була задача і ми просто робили, що могли. Отримали підтримку від укрпошти, знаходили перевізника, під постійні тривоги і вибухи завантажували там і потім зустрічали тут. Не просто було знайти приміщення, я 37 років прожила у Харкові, знаю місто дуже добре, а тут все нове, дружнє, але не рідне і не знайоме, це додатковий ресурс на комунікацію, пошук, прийняття рішень. Разом зі швейним виробництвом ми перевезли студію звукозапису, друга наша діяльність, але поки вона не працює, ми шукаємо можливості для запуску у новому форматі.
Знаємо, що нещодавно запустили дещо з тактичного одягу. Які основні відмінності пошиття цього одягу від вашого попереднього досвіду?
Наша сильна сторона — трикотаж, маємо досвід і спеціальне обладнання, тому перше, що було пошито для військових ще в травні — це літні футболки. Вже після переїзду до нас звернувся наш давній клієнт, який замовляв мерч ще у Харкові, і попросив зробити зразок підсумка під тактичну аптечку. На той момент вони створили фонд і займалися допомогою саме з тактичною медициною, вони вже мали досвід використання підсумків, мали свої враження і ми розробляли модель, враховуючи усі необхідні моменти. Так і почалася наша співпраця. Ми мали досвід пошиття поясних сумок до цього, і ті знання стали доречними, але важливо розуміти, що тактичний одяг стає якісним за рахунок нюансів, коли кожен елемент має свою функцію і виконує її як треба в умовах використання. Ми навчилися робити м’які тактичні ноші, тут ми використовуємо легку і міцну тканину, тактичну нитку та додаємо м’які трубки на ручки. Розробляли теплу куртку, там також багато нюансів.
Які плани/ідеї після перемоги?
Ми намагаємося не відкладати ідеї на після, просто робимо, що можемо зараз, трохи плануємо наперед, дозволяємо собі мріяти та шукаємо шляхи здійснення цих мрій.
Ми зрозуміли, що наш одяг та мерч-пропозиції актуальні і за межами України, тому розвиток експорту в наших планах. Ми маємо кілька ідей по мінімізації відходів від виробництва, а саме створення нового продукту та сервісу, це потребує фінансових та часових ресурсів, тож працюємо і над цим. Ще до війни ми починали експерименти з фарбуванням одягу натуральними фарбниками, мали маленькі досягнення, і також хочемо розвивати цей напрямок. Будемо шукати співпраці з науковцями або шукати старовинні способи фарбування та поєднувати старі знання і сучасні можливості.
